Superfrog мала всі задатки талісмана Amiga: жабу в плащі, яскраву подачу та фірмову відшліфованість Team17. Гра виглядала як барвистий платформний герой, на якого чекали власники Commodore. Але сама гра скромніша, ніж можна судити з її репутації.
Це не означає, що Superfrog — погана гра. Вона й досі залишається якісним і захопливим платформером із плавною анімацією, зрозумілою картинкою та професійною подачею. Невідповідність виникає між добротною грою на екрані та гучною заявою, нібито вона стала відповіддю Amiga на Mario і Sonic.
Superfrog — хороший платформер для Amiga, але не та беззаперечна класика, якою його часом змальовувала легенда.
Бездоганна подача Team17
Team17 уміла надавати своїм іграм виразної індивідуальності. Барвистий мультяшний вступ Superfrog і кольоровий світ одразу налаштовують на пригоду. На мить здається, що Amiga нарешті знайшла героя, готового гордо стати поруч із видатними персонажами консолей.
У самій грі помітна та сама ретельність. Прокручування плавне, те, що відбувається на екрані, легко розгледіти, а керування загалом чуйне. Однак технічна вправність — це ще не демонстрація можливостей платформи. Графіка радше охайна, ніж видовищна: тут немає паралаксного прокручування, а маленькі герой і вороги рідко роблять екран по-справжньому живим.
Інші платформери Amiga справляли сильніше враження в різний спосіб. Ruff ’n’ Tumble пропонувала більшого героя та потужний аркадний драйв; Kid Chaos робила ставку на швидкість; Fire & Ice мала більше атмосфери. Superfrog чиста й відшліфована, але не вражає.
Гарне керування, стриманий темп
Головне обмеження — ритм. Superfrog починається жваво, а потім переходить до передбачуваної схеми: бігти, стрибати, збирати предмети й шукати вихід. Великі рівні містять монети, бонуси та проходи для дослідження, але рідко створюють напругу або запам’ятовувано змінюють темп.
Здається, що гра ось-ось розкриється. Натомість вона залишається лінійною та стриманою. Вороги — бджоли, равлики й їжаки — наповнюють рівні, але не стають виразними персонажами, а маленькому, порівняно невиразному герою важко втримувати увагу як талісману.
Рутину майже не переривають драматичні кульмінації. Майже повна відсутність босів наприкінці рівнів означає, що бракує пам’ятних сутичок, які завершували б етап або надавали прогресу особливої ваги. Superfrog рідко помиляється, але й рідко по-справжньому розганяється.
Коротко
• Переваги: барвиста й зрозуміла графіка; плавна анімація; відшліфована подача.
• Недоліки: передбачуваний дизайн рівнів; мало індивідуальності в героя та ворогів; структура може здаватися одноманітною.
Музика та порівняння з консолями
Музика Allister Brimble пасує до веселого казкового настрою гри й професійно зроблена. Вона підтримує дію, не стаючи визначальною рисою саундтреку. Як і вся подача, результат витончений, але не надто пам’ятний.
До 1993 року на платформери вже впливали особливі темп і керування консольних хітів. Sonic the Hedgehog на Mega Drive зробила швидкість частиною своєї ідентичності, тоді як Super Mario World на Super Nintendo встановила високу планку керування, дизайну рівнів і характерів. Superfrog могла мати відповідний вигляд, але не зрівнялася з цими іграми за ритмом, точністю чи індивідуальністю.
Таке порівняння не применшує ширших переваг Amiga. Воно допомагає зрозуміти, чому на Superfrog покладали такі великі сподівання: гравцям хотілося представницького талісмана для комп’ютера, ідентичність якого не ґрунтувалася на консольних платформерах.
Гра, на яку покладали надмірні сподівання
Думки сучасників розділилися. Amiga Computing поставив Superfrog 93%, похваливши графіку, звук і ігрові якості. Amiga Power була стриманішою й оцінила гру у 78% в огляді 1993 року. Ці оцінки відображають суперечність, яка й досі формує її репутацію: це був сильний реліз, але не всі вважали його визначальним для жанру.
Superfrog була важливою частково завдяки тому, що символізувала. Вона дала гравцям Amiga яскравого, упізнаваного героя в час, коли в розмовах панували консольні платформери. Гра була достатньо доброю, щоб виконати цю символічну роль, хоча й не цілком виправдала обіцянку.
Подача сильніша за тривалий вплив: Superfrog відшліфована, приємна й гідна поваги, але незабутньою її не назвеш.
Вердикт та оцінки
Сьогодні Superfrog залишається добротною роботою Team17. Графіка чітка, рух плавний, а подача й досі чарівна. Та лінійні рівні, розмірений темп, невиразні вороги й брак масштабних ігрових епізодів не дають їй потрапити до найвищої ліги.
Підсумкова оцінка — 7.5/10. Superfrog — не провал і не шедевр Amiga, на який сподівалися найзавзятіші шанувальники. Це хороший платформер, чия репутація стала більшою за саму гру.
• Графіка: 7.5/10
• Звук: 7.0/10
• Ігровий процес: 7.5/10
• Довговічність: 7.0/10
• Загалом: 7.5/10
Джерело: Retro-Gamers.it




