Останнє велике диво C64

До 1993 року Commodore 64 уже старів: ринок формували Amiga, Mega Drive, Super Nintendo та PC. Аж ось вийшла Mayhem in Monsterland і довела, що C64 іще здатен дивувати. Гру розробила Apex Computer Productions, заснована братами Джоном і Стівом Роулендсами; до цього студія випустила Creatures і Creatures II.

Це був не просто чудовий платформер, а технічна заява: яскрава, плавна й амбітна гра для комп’ютера, якому вже було понад десять років. Вона належить до останніх видатних комерційних релізів для C64 і демонструє, чого ще можна було досягти, добре знаючи апаратне забезпечення та ретельно працюючи над грою.

Mayhem in Monsterland не просто попрощалася з C64 — вона до самого кінця святкувала потенціал цієї машини.

Перетворення світу

Мейгем, маленька мультяшна істота — щось середнє між динозавром і рептилією, — має повернути радість у світ, що став похмурим і ворожим. Кожен рівень має дві фази: зберіть достатньо чарівних зірок, щоб вивести його зі «сумного» стану, а тоді пройдіть його щасливішу версію.

Саме це перетворення надає грі особливого характеру. Кольори стають яскравішими, настрій змінюється, а знайомі рівні набувають нового образу. Лінійні етапи минають у жвавому темпі: біг, стрибки, відскоки від ворогів, перешкоди й таємниці. На швидкість могли вплинути консольні платформери, але Mayhem in Monsterland відчувається грою, створеною для C64, а не наслідуванням Sonic чи Mario.

Видатне технічне виконання

Насамперед вражає плавність. Прокрутка швидка, чиста й напрочуд стабільна, а рухи мають пружність, рідкісну для платформерів на C64. Барвисте, чітке тло та жвава анімація справляють сильне враження навіть з огляду на обмеження системи.

Apex явно добре знала апаратне забезпечення. Спрайти виразні, екран залишається читабельним навіть на швидких ділянках, а рівні спроєктовані з неабиякою турботою. Музика Стіва Роулендса яскраво використовує можливості SID і доповнює мультяшний світ, не перевантажуючи його.

Коротко про SID

SID — спеціалізований звуковий чип C64. Його характерний синтез давав композиторам потужний інструмент для створення музики й ефектів, а тут допомагає надати грі життєрадісного, довершеного звучання.

Швидкість із кількома недоліками

Мейгем швидко реагує на команди, але до керування треба звикнути. Фізика заохочує швидкість та інерцію, тож точність може здаватися менш стабільною, ніж у ретельніше налаштованих платформерах. Грі бракує хірургічної точності найкращих ігор Nintendo чи ретельно вивіреної інерції Sonic.

Гра може бути складною, особливо коли шукаєте кожну зірку або намагаєтеся дослідити все. Пошук останніх предметів, потрібних для просування, часом збиває темп. Це справжні недоліки, але вони є частиною гри, що прагнула багато чого на обладнанні, яке вже наближалося до кінця свого комерційного життя.

Пізня класика й обов’язкова гра

У 1993 році така гра на C64 здавалася водночас не в ногу з ринком і захопливою. Вона не могла змінити комерційну долю машини, але для спільноти Commodore стала останнім подарунком — доказом того, що в умілих руках це обладнання ще мало що сказати.

Сьогодні вік гри помітний у деяких ігрових рішеннях, але її швидкість, барви, технічна амбітність і характер і досі захоплюють. Mayhem in Monsterland — не лише один із найкращих платформерів для C64, а й наочний приклад того, як знайома машина могла дивувати, якщо ставитися до неї як до живого інструмента, а не реліквії.

Підсумкова оцінка

Разом: 9,0/10

• Графіка: 9,5/10

• Звук: 9,0/10

• Ігровий процес: 8,5/10

• Довговічність: 8,5/10

Швидка, барвиста й технічно дивовижна, Mayhem in Monsterland — одне з останніх великих див C64. До керування треба призвичаїтися, а деякі ділянки мають недоліки, проте амбіції та виконання роблять її пізньою класикою й обов’язковою демонстрацією можливостей Commodore 64.

Джерело: Retro-Gamers.it