До 1993 року Amiga почала старіти на тлі розвитку консолей і ПК. Thalion відповіла грою Lionheart — фентезійним екшн-платформером, який змусив Commodore здійснити ще одне диво. Візуальна складова гри надзвичайна, але її справжнє досягнення — гармонійне поєднання видовищності та зручності гри.
Випущена ексклюзивно для Amiga, Lionheart стала знаковою демонстрацією можливостей комп’ютерів епохи OCS/ECS. Ви граєте за Вальдина, котоподібного воїна, який вирушає повернути давню реліквію Lionheart, викрадену в Народу Котів злодіями, що служать лиходієві Норці. Знайома фентезійна зав’язка веде героя в подорож небезпечними землями, сповненими істот, пасток і босів.
Вальдин бігає, стрибає та б’ється мечем у традиційній структурі екшн-платформера з елементами hack-and-slash. Формула знайома, але Thalion втілила її впевнено й наповнила грою низкою пам’ятних моментів.

Amiga на межі можливостей
Lionheart і досі залишається однією з найвражаючих ігор для комп’ютерів Amiga з OCS/ECS. Багатошарові тла, ретельно анімований герой і величезні істоти справляють миттєве враження. Навіть короткий псевдо-3D-епізод, що веде до скрині з обладунками, демонструє, на що ще було здатне це обладнання.
Початковий рівень задає тон виразним паралаксом перспективи й відчуттям глибини, завдяки якому краєвид має майже аркадний розмах. Великі, виразні спрайти рухаються надзвичайно плавно, а яскрава палітра робить фентезійний світ насиченим і цілісним, а не просто декоративним.
Lionheart — це більше, ніж технічна демонстрація: візуальна складова, атмосфера та ігровий процес працюють як одне ціле.
Порівняння з Shadow of the Beast і Jim Power цілком природні, але Lionheart здається збалансованішою грою. Її графіка створена не лише для того, щоб вражати. Ліси, руїни, лава й величезні істоти формують самобутній світ, втілений завдяки винятковій піксельній графіці Генка Ніборга.

Нотатки про розробку від Еріка Саймона
Співзасновник Thalion і геймдизайнер Ерік Саймон розповів, як команда підійшла до створення гри. Перш ніж ускладнювати візуальну складову, розробники понад два тижні вдосконалювали керування на простому статичному екрані, складеному з блоків розміром 16×16 пікселів. Вони вивчали консольні платформери, зокрема Mario та Mickey Mouse на Mega Drive, і перейшли до повної гри лише тоді, коли керування на основі векторних сил стало приносити задоволення.
Саймон також пояснив, що для рівнів використовували різні відеорежими Amiga відповідно до їхнього оточення та ігрового процесу: dual playfield в одному епізоді, 16 кольорів в іншому й режим half-brite у печерах. Команда добирала режим під характер кожного рівня — цей незвичний підхід допоміг створити візуальне розмаїття гри.
Музика, керування та різноманіття
Саундтрек Маттіаса Штайнвакса мелодійний, виразний і епічний за розмахом. Він додає подорожі Вальдина відчуття простору, не відволікаючи від дії. Звукові ефекти відіграють допоміжну роль, але музика й візуальна складова мають виразну спільну ідентичність, завдяки якій гра здається масштабнішою за свій жанр.
Важливо, що в Lionheart так само приємно грати, як і спостерігати за нею. Вальдин точно реагує на команди, рухи плавні, а бої на мечах мають простий і приємний ритм. Пізніші епізоди вимагають уваги, вчасних дій і хорошої пам’яті, але складність зазвичай сувора, а не довільна.
• Переваги: чудова піксельна графіка, паралакс перспективи та плавна анімація.
• Є на що подивитися: битви з босами й епізод shoot ’em up, де Вальдин летить верхи на драконі.
• Обмеження: знайома формула екшн-платформера та складні епізоди, що вимагають точності й запам’ятовування.
Особливо доречною є можливість грати на двокнопковому контролері: одна кнопка відповідає за стрибок, інша — за удари мечем. Так керування стає ближчим до звичного в провідних консольних екшн-платформерах того часу. Епізод shoot ’em up із польотом на драконі помітно змінює темп, водночас органічно вписуючись у фентезійну пригоду.
Знакова гра пізнього періоду Amiga
Сьогодні Lionheart — гра, міцно вкорінена у своїй епосі, але її привабливість не зводиться до ностальгії. Складність може бути безжальною, а дизайн — традиційним, проте точне керування, різноманіття й видатна аудіовізуальна подача не дають подорожі втратити цікавість.
Гра розуміє сильні сторони Amiga й перетворює її обмеження на стиль. Паралакс, кольори, анімація, музика й темп поєднуються в щось самобутнє — не наслідування консолей чи аркад, а впевнене втілення можливостей обладнання Commodore.
Lionheart — це не лише одне з найбільших технічних і мистецьких досягнень Amiga, а й важлива гра, у яку варто зіграти й сьогодні.
Підсумкова оцінка: 9.5/10
• Графіка: 10.0
• Звук: 10.0
• Ігровий процес: 9.0
• Довговічність: 8.5
Джерело: Retro-Gamers.it




